Монаші спільноти бенедиктинців з Клюні, цистерціанців та норбертанів прагнули до віднови Церкви. У 13 ст. з’явилася нова місійна методика: жебракуючі монаші спільноти старалися євангелізувати Азію, Африку, Океанію та Американський континент. Ця діяльність залежала від Папи, а не від місцевого єпископа. Св. Франциск поїхав євангелізувати Єгипет (1219), Раймонд Луллій (1235-1316) проповідував у Вірменії, на Кіпрі та у Північній Африці, він створив першу місійну методику.
Св. Домінік євангелізував серед куманів, войовничих турецьких племен. На поч. ХІІІ ст. монгольська імперія була загрозою для християнства, а водночас і надією для місій. Францисканці та домініканці проводили місії на території «Золотої Орди», заснували там 2 вікаріати, а навіть запозичили татарський спосіб кочування. Хрещення хана Токтая відбулось у 1290 році.
У 1291 році Джованні Монтекорвіно проповідував у Пекіні. У Китаї було утворено декілька єпископських кафедр і францисканських монастирів.
Східньо-сирійська Церква і місійна діяльність.
Ця Церква сягає апостольських часів. В Антіохії проповідував ап. Петро. В ІІІ та ІV ст. Церква була дуже активною у місійній праці в Азії. За часів держави Сасанідів у 4 ст. відбулось жахливе гоніння цих християн (загинуло приблизно 16 тис. осіб). Через це члени Церкви розірвали зв’язки з римським християнством, а згодом через політичні нюанси відкинули халкедонське вчення.
Церква мала багато активних місіонерів, що сформували татарські, турецькі, монгольські, індійські, китайські та малайські християнські спільноти. В ІV ст. місійна діаспора цієї Церкви нав’язала контакти з християнами св. Томи в Індії. В 635 році монах Олопен приїхав з місійним завданням до Китаю. Церква поширилась починаючи з Каспійського моря аж до Тибету. Про велику кількість спільнот цієї Церкви згадує мандрівник Марко Поло (1254-1324). В 13 ст. в Азії було 20 митрополій та понад 200 єпископів. Однак в кінці ХV ст. ці Церкви зникли. Залишилася лише Церква св. Томи в Керала (Індія). ХІІІ та ХІV ст. були часом постання нової місійної методики через діяльність «жебракуючих» чинів та активність халдейської Церкви на Сході, в Вірменії та Середній Азії. Їхні місіонери діяли в Індії та Ефіопії. Однак, на жаль, згодом їхня діяльність занепала.
В 651 році ісламісти завоювали Персію, Середню Азію та Індію. В Китаї Династія Мін завоювала Монголів (1363-1368) і спричинила національні повстання. Варварські походи Тамерлана (1370-1405) спустошили Середню Азію та Індію. Там залишилося лише кілька християнських спільнот.
Епідемія чуми, яку називали «чорною смертю» (1346-1353) знищила всіх місіонерів в Персії і спустошила монастирі в Європі.
Немає коментарів:
Дописати коментар