Після відкриття Нового Світу (1492) розпочалася нова фаза для місійного розвитку Церкви. Євангелізацію розпочали і розвивали іспанські та португальські королі. Вели євангелізацію монахи, священики, миряни. Безпосередня євангелізація почалась у 1493 році під керівництвом Папського легата у Новому Світі о. Бернарда Бойла та кількох його братів у монашестві.
На території Мексики проживали народи ацтеків, які мали свою культуру і жорстокі язичницькі культи з людськими жертвами. В Перу проживали племена майя.
Переломний момент в наверненні цих поганських народів відіграло об’явлення Матері Божої. До цього місії були під охороною військової сили. Але після появи Богородиці дух поганства був переможений. Подамо коротку історію. З 9-12 грудня 1531 року Богородиця являлася селянинові - індіанцеві Хуану Дієґо. Перше з'явлення відбулося рано вранці 9 грудня 1531 року, коли Хуан Дієґо прямував зі свого селища до Мехіко. На пагорбі Тепейяк, біля руїн язичницького храму, несподівано засяяло яскраве світло і перед ним з'явилася прекрасна смуглява чорноволоса дівчина. На вигляд їй було приблизно 15 років. Вона мала дивне, блискуче вбрання — рожеву туніку і блакитну накидку із золотими зірками, що була переперезана чорною стрічкою (у ацтеків це була ознака вагітності). Молода жінка веліла Хуану передати християнському священикові такі слова: «Я — Діва Марія, Мати Істинного Бога, що дає і зберігає життя. На цьому місці треба побудувати храм, де твій народ і всі люди, які щиро просять мене про допомогу у своїх бідах і турботах, отримають її».
Селянин відправився до францисканського єпископа Мехіко Хуана де Сумарраґа, який у своїй праці «Історія індійців Нової Іспанії» (Historia de los Indios de la Nueva España) написав, що впродовж чотирьох днів 14,5 тисяч чоловік прибули в його місію і їх було охрещено. У 1532-1538 роках 8 мільйонів індіанців прийняли християнство. Всього через декілька років після з'явлення Матері Божої відбулася християнізація всієї Мексики. Це стало початком євангелізації всієї Латинської Америки.
У 1737 р. в Мексиці вибухнула чума, яка протягом восьми місяців забрала зі світу сімсот тисяч мешканців. Коли всі природні середники вже не допомагали, мексиканці звернулися до своєї Покровительки. Після довгих молитов і приступання до Св. Сповіді і Св. Причастя вони склали урочисту обітницю, що вся Мексика буде посвячена Матері Божій з Гваделупи. Історики одностайно підтверджують, що епідемія зупинилась саме тоді, коли вся країна була посвячена Марії. До дня посвячення щоденно на вулицях знаходили по кілька сотень тіл, а в день посвячення тільки три! На знак подяки, 27 квітня 1737 року Папа Римський Климент XII проголосив її Покровителькою Мехіко. А 25 травня 1754 року Бенедикт XIV проголосив Марію Гваделупську Покровителькою та Захисницею Нової Іспанії.
Місійні подорожі в інші країни континенту розпочались із Санто Домінго, Пуерто-Ріко і Куби. Більшість місіонерів були ченцями давніх чинів або реформованих: францисканці, домініканці, августиніанці, єзуїти. Лише у 16 ст. до Латинської Америки прибуло 5 тисяч місіонерів. Починаючи з 1525 року до місійної справи у Півд. Америці включили і жінок.
Перший єпископ міста Мехіко Хуан де Цуммарага у 1534 році прийняв у себе групу богопосвячених вчительок з метою навчати місцевих дівчат. Загалом у Півд. Америці у 16-18 ст. було засновано понад 130 жіночих монастирів.
Характерні елементи духовності місіонерів
- євангелійний радикалізм
- готовність до мучеництва
- постійність покликання
- крайня вбогість
Місійна методика
Місіонерство мало свою особливу методику: т.зв. «монастирські місії», які за своєю суттю уподібнились до середньовічних монастирів у Європі. Монастирі були активними місійними осередками – навчали людей як вести добре життя, як вміло працювати на полі, будувати будинки та виховувати дітей. Такі осередки дістали назву: «Гостинні поселення» (pueblos-hospitales) та «редукції» (reducciones). Це були своєрідні резервації створені для християнізації. Монахи навчили тубільців багатьох ремесел, але при цьому настільки цивілізували та об’єднали їх, що згодом ті чинили запеклий спротив рабовласникам та колонізаторам. Лише у Парагваї протягом 1606-1776 років таких резервацій існувало понад 100, а у 18-19 ст. вони були повністю знищені ліберальними урядами після 4-річної війни з єзуїтами у 1754-1758 роках. [Див. х/ф «Місія»]
Християнські місії сприяли розвиткові культури та науки: друкувалися книги, відкривалися християнські школи і лікарні.
Колонізація та євангелізація
Фальшива ліберальна ідеологія та бажання збагачення призвели до того, що колонізатори почали вважати місцевих людей «другорядною» расою. Тому почало процвітати рабовласництво. Однак, часто місіонери виступали проти загарбницьких цілей колонізаторів, захищаючи місцеве населення. Відразу після відкриття Нового Світу цариця Іспанії Єзавель І Кастилійська (1451-1504) заборонила рабовласництво на нових землях. Римські Папи також сприяли збереженню прав індіанців: у 1537 році Папа Павло ІІІ підтвердив права індіанців на життя, свободу і власність.
Крім того, між місіонерами та місцевим населенням були добрі відносини: багато єпископів та звичайних місіонерів ставали активними борцями за їхні права. Проте проблемою залишався факт, що Церква мало уваги приділяла євангелізації рабів, що походили з Африки та захисту їхніх прав. Торгівля неграми аж до 17 ст. була пріоритетом португальських загарбників, а кількість осіб, які були перевезені до Півн. та Півд. Америки протягом XVI-XIX ст. сягала 10 млн. чорношкірих.
Статистика: Латинська Америка: християн – 591 млн., переважна більшість католики.
Немає коментарів:
Дописати коментар