Поширення християнства на Африканському континенті

Історія християнства в Африці

а) І–V століття 

Коптський хрест

Вже з 2 ст. християнство було досить поширеним у Північній частині Африки, зокрема в Єгипті та Ефіопії. Олександрія стала християнським духовним центром, який заснував євангелист Марко, учень ап. Петра. Єгипет став згодом колискою зародження пустинного і монашого життя. Тут у 4 ст. на побережжях Нілу та в пустинях утворилися цілі монаші містечка. 

В Олександрії у 2 ст була створена Катехитична Школа, яка була відома своїм алегоричним напрямком в пояснені св. Письма. Найбільшими представниками цієї школи були Климент Олександрійський, Оріген. Місіонери з Єгипту діяли в інших країнах: в м. Аксум (Півн. Ефіопія) і Нубії. Архиєпископ Олександрії згодом отримав титул Патріарха. Літургійна мова вживалася грецька.

Ефіопська Церква 

Вже в Діяннях святих апостолів знаходиться відомості про першого наверненого ефіоплянина – євнуха цариці Кандакії (Діян. 8:27-39). За переданням, апостолом Ефіопії був св. Фрументій, римський громадянин з Тиру. Він зазнав аварії на узбережжі Червоного моря, був захоплений тубільцями й потрапив до двору царя Аксуму (держави на півночі сучасної Ефіопії). З часом Фрументій став підскарбієм і секретарем імператора. Фрументій навернув на християнство царського сина Езану, майбутнього імператора (315-335 рр.). Коли Фрументій прибув до св. Афанасія Олександрійського просити єпископа для Ефіопії, той визнав кращим кандидатом самого Фрументія. Після рукоположення Фрументій повернувся до Ефіопії. 330 р. християнство було оголошене державною релігією Аксуму. В Ефіопії св. Фрументія назвали Авва Салама.

У 4 ст. в Аксумському царстві було багато храмів і монастирів, а також у цей період було перекладено Біблію та інші богослужбові книги на місцеву мову. Так зростала Ефіопська Церква. У 8 ст. Ефіопська Церква через мусульманські напади була ізольована і так тривало аж до 1472 року. 

Карфаген – це ще один духовний центр раннього християнства в Африці. Християнська віра мабуть прийшла з Італії. В 180 році та 202 році багато християн цих околиць віддали життя за Ісуса як мученик. Церква регіону у 4 ст. мала понад 400 єпископів. Серед відомих є святі Кипріян та Августин. Звідси також походило 3-є Пап Римських. Літургійна мова там вживалася латинська. 

Згодом місійний розвиток у Півн. Африці сповільнила єресь донатистів, а також мусульманські завоювання у 7 ст. Вони майже повністю знищили африканську Церкву.

б) ХV–ХVІІІ ст. 

У 1434 році португальці вперше відкрили західні береги Африки. Цей процес досліджень тривав протягом 3-х століть. У той час, місією тоді займалися переважно монаші ордени. Місцеві народи не сприймали позитивно португальців. Християнізація Конго у 1491 році за короля Альфонса І (1506-1543) була дуже вдалою. Син цього короля Дом Енріке навіть був висвячений на священика, а перше єпископство постало у столиці в 1596 році. Слід зазначити, що африканські народи живуть племенами і кланами. Вони сповідували різні анімістичні вірування і культи. 

Чому християнство не могло закорінитися у народах Африки? 

• колонізатори торгували чорношкірими-людьми; 
• втручання португальців у місцеву політику; 
• голландські кальвіністи монополізували торгівлю людьми; 
• було поширене переконання, що «бути християнином - це бути португальцем»; 

в) ХІХ–ХХ ст. 

Більша частина Африки була колонією розвинутих європейських держав того часу. Тому християнська місія приходила там саме через місіонерів цих країн. Місіонери з Бельгії та Франції прибули до Сенегалу (1817-18), до Сьєрра-Леоне, на острови Реуніон та на Мадагаскар. А також у Східну Африку: у Занзібар (1862), в Багамойо (1868), а звідти вирушили до Танганіки, Великих Озер (1878), Руанди, Бурунді та Кенії. 

У Центральній Африці у 1846 році папа Григорій ХVІ заснував найбільший у світі вікаріат, але через переслідування католиків у 1862 році місії у цій частині Африки були зупинені. Розпочалися вони знову у 1872 році завдяки місіонеру Даниїлу Комбоні, який заснував два місійні Згромадження і вперше включив у місійну групу черниць. 

Однак радикальний рух мусульман (т.зв. «магдизм», який закликав всіх християнських місіонерів вважати за рабів і так з ними поводитись) невдовзі перешкодив розвитку місій т.зв. «комбоніанів». 

В Південній частині Африки місію проводили протестанти, адже з 1815 року ця територія приналежала Великобританії. У Північній частині Африки місію проводили католики. 

Лише у 20 ст. на південь від Сахари розпочалася православна місія представлена Олександрійським Патріархатом. До 2009–2010 років налічується вже більше 6 млн. православних корінних африканців, і їхня кількість стрімко зростає. 

До складу Олександрійського Патріархату входять: Олександрійська архієпископія, 14 митрополій, 4 єпископії. Існує безліч окремих громад та парафій. В чорній Африці поки немає монастирів, які відігравали і відіграють велику роль у поширенні православ'я. 

До складу Олександрійського Патріархату входять: Александрійська архієпископія, 14 митрополій, 4 єпископії. Існує безліч окремих громад та парафій. В чорній Африці поки немає монастирів, які, як відомо, відігравали і відіграють велику роль у поширенні православ'я. Найбільша православна церковна громада є в Кенії. 

Сьогодні Африка є місійним континентом. Основною перешкодою у місіях є релігія ісламу та анімізм. В окремих країнах існують радикальні мусульманські організації ("Боко-Харам", "Брати Мусульмани","АКІМ", "Аль-Шабат", "Судано-ісламський режим"), які здійснюють напади на християнські поселення. Там знаходимо відважних християн. За останні десятиліття в Африці були тисячі мучеників. Християнство там присутнє трьома основними гілками - католики, протестанти і православні. 

Статистика: Африка: населення 1,22 млрд. (2019); християни - 46% (582 млн.). За 20 ст. настав різкий зріст християнства: якщо в 1900 році християни Африки становили 2 % від загальної кількості християн у світі, то зараз це число зросло до 20%.