понеділок, 16 жовтня 2017 р.

Визначення термінів: Моральне богослов'я, християнська мораль і біоетика

Що таке Моральне Богослов’я? – Моральне Богослов’я вивчає та аналізує християнську мораль.

Що таке християнська мораль? – Християнська мораль - це наука про практичне наслідування Ісуса Христа у щоденному житті згідно Євангелія та Божих Заповідей. Тобто вона подає відповіді: Як жити для Ісуса? Як осягнути святість життя? Як здобути вічне життя? Вона вимагає від людини щирого навернення і живої віри в Ісуса. Християнська мораль охоплює все життя людини: її думки, стиль життя і вчинки. По цьому можна розпізнати чи людина є правдивим християнином – чи приналежить до Ісуса і Його Святої Церкви - чи ні? Тому говорити про християнська мораль без Ісуса є абсурдом. Тоді вона станеться мертвим законом та пустим теоретизуванням. 

Християнська мораль є поставлена на правді та справедливості, які беруть свою основу в законі вписаного у нашому сумлінні та Божих Заповідях. Вона допомагає християнину дати моральну оцінку свого життя та вчинків, а також правильно оцінювати суспільні процеси. Наприклад, питання абортів та еутаназії (біоетика), справедливості та відповідальності.

Біоетика є частиною морального богослов'я, яка розглядає етику охорони життя людини на усіх рівнях її розвитку: від зачаття аж до смерті.

понеділок, 19 червня 2017 р.

Церква і місії (2): християнізація поганських народів (І-ІІІ ст)

Місії Церкви у І-ІІІ столітті


На початку ІІ ст.. тобто за 70 років після воскресіння Христового, християнство зросло до 100 тис. вірних, з них 30 тис. осіб (від 2 до 5% від всього населення) було лише у Римі. Існувала теж велика спільнота християн в Галлії, Олександрії та Антіохії, а під час переслідування в Ліоні в 177 р. багато християн прийняли мученицьку смерть. Погляньте на мапу: Християнські спільноти в Малій Азії (I-II ст)

На кінець ІІ ст. найбільш християнізованою була Мала Азія. Сирія після хрещення короля Абгара ІХ (206) стала першим християнською країною, а її столиця Едес важливим місійним осередком у всій Азії. 

Християнізація Вірменії відбулась за допомогою св. Григорія Арзакіда (Просвітитель), що був рабом, який прийняв християнство. Він охрестив короля Тіридата ІІ (295) і згодом став Католікосом (головою Церкви).

Церква і місії (1): місії апостолів

Церква є місійною


Церква за своєю природою є місійною. Вона виконує волю Ісуса згідно Мт. 28,19-20: "Ідіть, отже, і зробіть учнями всі народи: христячи їх в ім'я Отця і Сина і Святого Духа; навчаючи їх берегти все, що я вам заповідав". Ми є послані у світ, щоб звіщати Євангеліє усім народам. Місія Церкви полягає в тому, щоб спасати людські душі. А спасіння є тільки в Ісусі Христі. Він є єдина дорога до Отця. Місцем, де воно реалізується, є правдива Церква. Вона є кораблем спасіння і стовпом правди у цьому світі. 

Місійна діяльність Церкви має 3 напрямки: 

1. оголошення Євангелія тим народам, які ще не знають Ісуса або є ще не зрілими у вірі, не мають сформованих спільнот; 

2. душпастирювання вірних - євангелізація спрямована на духовний ріст та формування учнівства;

Одружене та неодружене духовенство

Щодо подружжя новозавітнього клиру Ісус Христос не дав жодних приписів. Подібно і Христова Церква протягом 3-х століть відносно подружжя залишала повну свободу. Тому були одружені та неодружені єпископи, священики і диякони. Вони могли одружитися перед прийняттям духовного сану. Вдівцям одружуватися ще раз було заборонено. Апостольське правило говорить: "Хто по св. Хрищенні був два рази одружений або мав наложницю, той не може бути єпископом, священиком чи дияконом, ані взагалі належати до списку священного чину" (Правило 17). Неокесарійський собор (315) прийняв правило щодо священиків: "Якщо пресвітер одружиться, то хай буде позбавлений священства" (Правило 1). 

Канонізація святих

Що таке канонізація? 


Це урочистий акт Церкви, який вона своїм авторитетом зачисляє когось після смерті до хору святих у небі та поручає почитати його усій Церкві. Латинське слово "канонізація" (гр. "канон") означає вписати ім'я у список святих. У перших століттях єдиним критерієм, який свідчив про святість якоїсь померлої особи, був голос народу або добра її опінія. Почитання святих починається зі смерті перших мучеників. Вони своїми муками і смертю за святу віру засвідчили геройську любов до Ісуса та тим самим заслужили собі на вінець слави у небі. 

Згодом до почитання мучеників, долучилося почитання апостолів, святих єпископів, монахів-подвижників та праведників Старого Завіту.

Ознаки правдивої Церкви

Правдива Христова Церква має 4 ознаки. Їх було прийнято в "Символі віри" на Нікейському (325) та Константинопільському (381) Соборі. Отці Собору визнали, що Христова Церква є єдина, свята, католицька (соборна) та апостольська і ці прикмети вона не має від себе самої, але від Христа, який через Святого Духа робить її такою. Християнські спільноти, які мають ці ознаки, мають повноту християнської віри.

1. Церква Христова - одна


Ісус заснував одну Церкву, а не кілька, яку відкупив своєю кров'ю на хресті. Він є її Засновником і Головою. Ця ознака єдності виражається як видимою і невидимою духовною єдністю між вірними (напр., віровизнання, св. тайни, апостольська спадкоємність, авторитет церкви, тощо). Єдність у різноманітності обрядів, мови, народів, традицій.

Рани єдності: схизми, єресі і відступництво.